Linux Mint проти Ubuntu: яка ОС підходить саме вам?

Зміст

• 1. Вступ
• 2. Історія та передумови
• 3. Середовища робочого столу
• 4. Продуктивність та використання системних ресурсів
• 5. Управління програмним забезпеченням та пакетами
• 6. Налаштування та інтерфейс користувача
• 7. Доступність та сумісність програмного забезпечення
• 8. Безпека та підтримка
• 9. Цільова аудиторія та варіанти використання

I. Вступ

II. Історія та передумови

Як Linux Mint, так і Ubuntu мають спільну основу, будучи побудованими на Debian, але їхня історія відображає різні підходи та пріоритети.

Ubuntu, розроблений Canonical, вперше був опублікований у 2004 році з метою зробити Linux доступнішим. Canonical зосередилася на розробці зручного дистрибутива з частими оновленнями, сильною підтримкою та послідовним середовищем робочого столу на базі GNOME. Ubuntu став уособленням широкого визнання Linux як у споживчих комп'ютерах, так і в корпоративних середовищах. Цикл випусків Ubuntu пропонує два випуски: звичайні шестимісячні випуски та версії LTS (довгострокова підтримка), які забезпечують п'ять років оновлень безпеки, що робить його найкращим вибором для підприємств та розробників.

Linux Mint було запущено у 2006 році для вирішення деяких проблем, з якими стикалися ранні користувачі Ubuntu. Він прагнув спростити користувацький досвід, інтегруючи інтерфейс, більш схожий на Windows, у середовища робочого столу Cinnamon, MATE та Xfce. Linux Mint одразу став популярним завдяки простоті використання, мінімальному використанню ресурсів та готовим можливостям, включаючи попередньо встановлені медіакодеки. Хоча Mint побудовано на версіях Ubuntu LTS, він відрізняється тим, що не використовує пакети Canonical Snap та надає більше можливостей налаштування завдяки підтримці Flatpak.

Обидва дистрибутиви забезпечують безпечне та надійне середовище, але акцент Linux Mint на налаштуванні користувача та простоті використання робить його особливо привабливим для новачків, тоді як масштабованість та підтримка Ubuntu приваблюють ширше коло користувачів.

III. Середовища робочого столу

Одна з найважливіших відмінностей між Linux Mint та Ubuntu — це середовище робочого столу, яке пропонує кожен дистрибутив. Ці середовища формують інтерфейс користувача, навігацію та загальний досвід, що робить їх важливим фактором при виборі між ними.

Cinnamon, провідне середовище робочого столу в Linux Mint, є одним із кількох доступних. Cinnamon має класичне розташування робочого столу, яке дуже схоже на інтерфейс Windows, що спрощує для користувачів міграцію з Windows. Воно відзначається своєю високою адаптивністю, легкістю та простою навігацією на основі меню. Linux Mint також підтримує MATE та Xfce, які легші за Cinnamon та підходять для старіших або низькоресурсних комп'ютерів.

Ubuntu, з іншого боку, постачається з середовищем робочого столу GNOME як інтерфейсом за замовчуванням. GNOME — це сучасне, елегантне середовище з мінімалістичним виглядом та акцентом на ефективності. Воно має такі функції, як док з лівого боку та огляд активності для швидкого доступу до відкритих вікон і програм. Ubuntu також має версії з іншими середовищами робочого столу, такими як Kubuntu (з KDE Plasma), Lubuntu (з LXQt) та Xubuntu (з Xfce).

Вибір між Linux Mint та Ubuntu часто залежить від того, яке середовище робочого столу відповідає вашому робочому процесу та потребам у обладнанні.

IV. Продуктивність та використання системних ресурсів

Під час порівняння Linux Mint та Ubuntu, продуктивність та використання системних ресурсів є критично важливими факторами, особливо для користувачів зі старішим або менш потужним обладнанням.

Linux Mint добре відомий своєю легкістю, особливо при використанні середовищ робочого столу Cinnamon, MATE або Xfce. Ці середовища робочого столу є ресурсоефективними, що робить Linux Mint чудовим вибором для старіших пристроїв або систем з обмеженим процесором та оперативною пам'яттю. Наприклад, Linux Mint з Xfce може добре функціонувати навіть з 2 ГБ оперативної пам'яті, що робить його чудовим вибором для людей, які хочуть відновити застарілі технології. Навіть Cinnamon, найважче з трьох, є більш ресурсоефективним, ніж GNOME.

Ubuntu, хоча й залишається високопродуктивною операційною системою, потребує значно більше системних ресурсів. Його робоче середовище GNOME за замовчуванням вирізняється сучасним, відшліфованим інтерфейсом, хоча воно споживає більше процесора та оперативної пам'яті. Як наслідок, Ubuntu може здаватися повільнішим на старому обладнанні, ніж Linux Mint. Однак, він перевершує сучасні системи з вищою обчислювальною потужністю, забезпечуючи плавну та швидку роботу.

На завершення, Linux Mint забезпечує кращу продуктивність на ПК з низьким ресурсомісткістю, тоді як Ubuntu оптимально працює на новіших, потужніших комп'ютерах.

V. Управління програмним забезпеченням та пакетами

Незважаючи на те, що і Linux Mint, і Ubuntu базуються на Debian та використовують менеджер пакетів APT для керування пакетами .deb, їхні підходи до встановлення програмного забезпечення та керування пакетами суттєво відрізняються.

Linux Mint надає пріоритет простому та зручному підходу до управління програмами. Він використовує Mint Software Manager, який простий у використанні та підтримує Flatpak. Flatpak дозволяє користувачам встановлювати програми на кількох дистрибутивах без проблем із сумісністю, забезпечуючи більшу свободу, ніж Snap. Mint пропонує Synaptic Package Manager для тих, хто віддає перевагу більш просунутому рішенню для управління пакетами.

Крім того, Linux Mint за замовчуванням виключив підтримку Snap, пропонуючи альтернативу для тих, хто хоче використовувати програмні пакети з відкритим кодом та незалежні від дистрибутивів.

Ubuntu, з іншого боку, широко інтегрує пакети Snap. Snap від Canonical дозволяє об'єднати всі залежності в один пакет, що спрощує встановлення для деяких користувачів. Snap, з іншого боку, викликає розбіжності в спільноті Linux, оскільки має закритий вихідний код, і це спричинило деякі проблеми з продуктивністю. Ubuntu також постачається з Центром програмного забезпечення Ubuntu, який пропонує як Snap, так і класичні програми на основі APT, що робить його більш універсальним, але, можливо, повільнішим, ніж менеджери пакетів Mint.

Зрештою, Linux Mint надає більше гнучкості та вибору користувачам, які вважають за краще уникати пакетів Snap, тоді як інтеграція Snap в Ubuntu пропонує зручність використання деяких програм.

VI. Налаштування та інтерфейс користувача

Що стосується налаштування та інтерфейсу користувача, то і Linux Mint, і Ubuntu мають різні варіанти, але Linux Mint є більш гнучким та зручним у використанні.

Флагманське середовище робочого столу Linux Mint, Cinnamon, відоме своїм традиційним виглядом у стилі Windows, який багато користувачів вважають простим у використанні. Воно містить значні можливості налаштування одразу після встановлення, дозволяючи користувачам змінювати теми, аплети та робочі столи безпосередньо з системних налаштувань. Ці можливості роблять Mint надзвичайно універсальним, надаючи користувачам повну гнучкість у всьому, від вигляду робочого столу до функціональності окремих аплетів. Користувачі Mint також можуть отримати доступ до репозиторію тем та аплетів, розроблених спільнотою, для більшої індивідуальності.

Ubuntu за замовчуванням використовує середовище робочого столу GNOME, яке цінує простоту та мінімалізм. Хоча GNOME пропонує менше вбудованих можливостей налаштування, ніж Cinnamon, розширення GNOME дозволяють користувачам додавати більше функціональності та персоналізації. Однак це вимагає встановлення додаткових інструментів, таких як GNOME Tweaks, що дещо ускладнює життя новачкам. Для користувачів, які віддають перевагу різним середовищам робочого столу, Ubuntu підтримує кілька версій, таких як Kubuntu (з KDE) та Lubuntu (з LXQt).

Підсумовуючи, Linux Mint пропонує більш інтуїтивно зрозумілий та налаштований досвід одразу після встановлення, тоді як Ubuntu зосереджений на спрощеному інтерфейсі з меншою кількістю варіантів налаштування.

VII. Доступність та сумісність програмного забезпечення